|
| Ip: 81.23.24.112 Тема: Владою знищено Музей історії Києва! Владою знищено Музей історії Києва! Роками знавці та любителі київської старовини збирались у Музеї історії Києва. Часом організатором виступала Київська міська організація охорони пам'яток історії та культури. Вхід був безкоштовний, проводився продаж книжок та кінопокази. Нині музей разом з його безцінними фондами викинуто на вулицю, унікальне палацове оформлення гине. Замість нього у двох старовинних водонапірних баштах відкрито сміхотворний Водно-інформаційний центр. Треба розуміти, що вода означає обіцянки влади покращити життя народу. А головний експонат - гігантський унітаз,- саме й уособлює це наше життя. Нвже справді місце нам лише під обідком сидіння? Музейні мрії. Працівники музею - проти. Хроніка нападок. Реквієм. Пам’ять у коробці. Принагідно згадується, що у 30-ті роки минулого століття 'силовим структурам' також не вистачало приміщень, і під розстрільний НКВС було зайнято Жовтневий палац культури, що височіє над Майданом Незалежності. Але не надто активне культурне життя і у багатьох діючих культурних осередках, як наприклад у Будинку архітектора з розкішною концертною залою довоєнної консерваторії. Тенденція, одначе! Йде боротьба за Ботанічний сад і найдавнішу Кирилівську церкву, витають правдоподібні чутки щодо подальшого виселення з центру закладів культури та освіти, в тому числі таких славетних як Музичної академії, Будинку архітекторів, Музею Шевченка <, ряду видавництв, Військового ліцею імені Івана Богуна. Музей природи взимку затопило давно не ремонтованим опаленням. Те саме колись трапилось при спробі зносу Філармонії. Боротьба ведеться найбруднішими методами: Коли говорить бізнес - музи мовчать. Конфлікт навколо Будинку письменників. Офіційний 'рік культури' в Україні було завершено знищенням книгарні 'Мистецтво' на Хрещатику. Можна ще згадати давно ліквідовані книгарні та крамницю 'Ноти'. А що будується на заміну, з порушенням норм і здорового глузду?! Багато років стоїть пусткою старовинний будинок по вулиці Богдана Хмельницького 10, де містився Інститут педагогіки. Комерційні бутіки, що виселили з тутешнього першого поверху славетні 'Технічну книгу' та зоомагазин, не квапляться його відбудовувати. У цьому інституті чверть століття працював мій батько, історик. А перед Другою світовою війною там була школа, яку закінчила моя люба вчителька. Іх клас, одразу після випуску, потрапив у бої, дівчата працювали на ритті окопів, стали санітарками чи пішли у партизани. Моя вчителька потрапила у полон, була вивезена до концтабору, і закінчила війну бійцем французького руху опору, з нагородами і пенсією. Не можна ламати забудову, хоч би з поваги до наших предків, якщо вже себе шанувати не вмі |
6 січня 2009
|
| Закрити |
